Шпаргалка по политологии

    Дисциплина: Политология
    Тип работы: Шпаргалки
    Тема: Шпаргалка по политологии

    1. Предмет, методи і функції політології.
    Політологія - наука, об'єктом якої є політика та її взаємовідносини з особистістю і суспільством Деякі науковці вважають, що політологія - це наука про систему закономірних
    взаємозв'язків соціальних суб'єктів з приводу політичної влади, боротьби за неї, про сутність методи та форми політичного владування Ряд політологів продметом політології вважають
    вивчення політичних систем як сукупності владних інститутів, а також політичної влади як основи розвитку і функціонування політичних систем. Інша група вчених вважає предметом
    політології вивчення системи закономірностей розвитку і функціонування демократії, її змісту, місця і ролі у політичній системі. Політології властиві різноманітні функції:
    Теоретико-пізнавальна, що означає вивчення, систематизацію, пояснення, аналіз, узагальнення і оцінку політичних явищ. Вона виступає теоретичною основою політичної творчості, політичних
    реформ і реорганізацій. Теоретичне пізнання дає змогу всебічно вивчити і дослідити досвід політичної діяльності соціальних суб'єктів. Методологічна функція політології охоплює способи,
    методи і принципи теоретичного дослідження політичної і практичної реалізації здобутих знань.через світоглядну функцію утверджуються цінності, ідеали, норми цмвілізованої політичної
    системи, політичної культури соціальних суб'єктів, що сприяє досягненню певного консенсусу у супільстві, оптимальному існуванню політичних інститутів. Прогностична функція полягіє у
    передбаченні шляхів розвитку політичних процесів, різних варіантів політичної поведінки. Прикладна функція забезпечує вироблення практичних рекомендацій щодо шляхів реалізації
    політичних знань. Методи політології -філософський, загальнонауковий, спеціальний. Широко використовуються емтоди емпіричних соціологічних досліджень, математичні методи, аналіз
    статистичних даних та ін.
    2. Етапи становлення політичної науки. Розвиток політології в Україні.
    2 від середини ХІХ ст. до закінчення
    другої світової війни (емпіричний період розвитку науки, опора на практичний досвід); 3 - від закінчення другої світової війни донині (період критисного переосмислення всього арсеналу
    накопичених емпіричних і теоретичних знань та подільшого їх поглиблення). В 1903 році було створено Американську асоціацію політичних наук, а в 1949 під егідою ЮНЕСКО виникла Міжнародна
    асоціація політичної думки. У Радянському Союзі до кінця 80-х років політологію називали лженаукою. Окремі політичні дослідження якщо здійснювалися, то лише в межах історичного
    матеріалізму, наукового комунізму, історії КПРС, теорії держава і права. Але й вони зводилися до засилля догм офіційного марксизму. В Україні розвиток політології став можливим лише з
    набуттям незалежності. З 1990 р політологія як навчальна дисципліна почала запруваджуватися у вищих навчальних закладах.
    3. (Конфуцій, Лаоцзи, Заратустра)
    Конфуцій створює правильну, на його думку, концепцію державного управління, висловлює з цього приводу конкретні практичні поради, які можна і сьогодні брати на озброєння, вчить
    правителів методам завоювання довіри народу, обгрунтовує принципи керування суспільством, забезпечення всезагального щастя на шляху чеснот і справедливості. Трактат "Лунь-юй" протягом
    багатьох віків вважався основним предметом у китайських школах. Конфуцанство розвивали Мен-цзи та Сунь-цзи. Мен-цзи одним з перших висловив сумнів у абсолютності влади правителя,
    відкидав ідеї демократії. Вважаючи їх не придатними для Сходу. Сунь-цзи стверджував природність зла у людині, а тому закликав до її самовдосконалення у суспільстві. На його думку теза
    про рівність людей - це направда, а застосуваня сили на основі права і закону дає гарні наслідки. Основоположною категорією Лаоцзи є "дао", що символізує природний, незалежний ні від
    кого і ні від чого перебіг подій, втілення чеснот, природної справедливості та загальної рівності. Навіть перемога у війні сприймається Лаоцзи як благо.основний принцип поведінки -
    можливість діяти не відходячи від вимог "дао". Даосизм у всіх сферах орієнтувався на поміркованість, стриманість, незміність природного стану справ. Моїзм - найзначнішіми його
    досягненнями є:чітке обгрунтування теорії суспільного договору виникнення держави; висунення ідеї федеративного устрою держави; практичні пропозиції щодо побудови жорсткої
    адміністративної системи; доктрина казарменого рівноправ'я. Легізм - держава виступає як найвища мета і вінець діяльності людини, а право і закон як найліпший засіб досягнення такої
    мети. Головні риси закону - верховенство, унівуерсальність, жорстокість, обов'язковість для всіх. Основні методи побудови деспотичної держави матеріальне стимулювання приватних
    власників, спрямованість їх на землеробство; заохочення бідних до набуття власност, а багатих до добровільної віддачі частини майна бідним;методм нагород і покарань, де перевага
    надається покаранням.
    4. Політична думка мислителів Стародавньої Греції (Платон і Аристотель).
    Головні праці Платона "Політика", "Держава", "Закони". Найвидатніші заслуги Платона було закладення основ політичної філософії, розробка концепції ідеальної справедливої
    держави, політичної солідарності, колективізму і рівності, аристократії, тимократії, олігархії, монархії, тиранії, демократії, філософське обгрунтування теорій політики, політичного
    знання, політичного мистецтва, ідеології, геніальне передбачення розмежування влад, поділу праці, освіченого абсолютизму, скасування приватної власності, оригінальні пропозиції системи
    державної влади.Держава виконує три функції (радницьку, захисну і ділову), які покладаються на три стани (правителів, вояків і виробників). Існує 8 типів держав:1) істинне правління; 2)
    законна монархія; 3) незаконна монархія тиранія; законна влада небагатьох - аристократія; 5) незаконна влада небагатьох - олігархія; 6) законна демократія із законами; 7) незаконна
    демократія без законів;8) тимократія - Аристотель - головні праці
    "Політика", "Афінська політія", "Риторика", "Етика". Розглядає людину як політичну істоту, об'єктивне начало всіх політичних явищ. Держава - організація лише тих людей, хто може брати
    участь в законотворчій, судовій і військовій діяльності. Держава, що виникла природнім шляхом - це самодостатня для існування сукупність громадян. Правильні форми держави ті, де
    правителі турбуються про суспільне благо, неправильні - ті, де правителі турбуються про приватні інтерси. Ідеальна форма - політія, поєднання демократії і олігархії, де багаті
    замирюються з бідними шляхом швидкого зростання чисельності середнього класу. Для запобігання політичних переворотів принцип рівності політики доповнюють принципом справедливості.
    Політична справедливість можлива лише у стосунках між вільними і рівними людьми і втілюється у політичній формі владування. Право - це виключно політичний інститут. Воно складається з
    природнього права і встановленого людьми права. Всесвітньо історичне значення політичної концепції Аристотеля полягає: у завершенні мислителем стародавньої політолог...


    Похожие материалы:


    Добавить комментарий
    Старайтесь излагать свои мысли грамотно и лаконично

    Введите код:
    Включите эту картинку для отображения кода безопасности
    обновить, если не виден код




© 2009-2015 Все права защищены